Відома франківчанка Ірма Вітовська влаштувала справжній театральний перфоманс на Kharkiv Meet Docs

Відома франківчанка Ірма Вітовська влаштувала справжній театральний перфоманс на Kharkiv Meet Docs
Відома українська акторка Ірма Вітовська-Ванца

за плечима має неабиякий досвід роботи і у театрі, і, зокрема, у кіно. Заслужена артистка України, лауреат національних премій з кіномистецтва ”Золота Дзига” та ”Кіноколо” (”Краща акторка”, фільм ”Брама”, реж. Володимир Тихий, 2018). Двічі володарка національної премії ”Телетріумф”, театральної премії ”Київська пектораль”, а також ”Золотого Дюку” на ОМКФ в 2019 році за кращу акторську роботу у фільмі “Мої думки тихі” (реж. Антоніо Лукіч). Ірма Вітовська-Ванца є першим лауреатом премії ”Women in Art” 2019 року від ”HeForShe” у категорії ”Театр і кіно”, створеної Українським інститутом при МЗС та ООН. А ще вона – активна громадська діячка, що відстоює реформи у сфері культури, пишуть Версії з посиланням на Об’єктив. 

Легендарна зірка першого україномовного комедійного сіткому «Леся+Рома» 28 вересня 2019 завітала до Харкова на індустріальну секцію кінофестивалю Kharkiv Meet Docs. Майстер-клас акторки проходив в Харківському національному економічному університеті ім. Семена Кузнеца та був у вільному доступі для студентів та школярів, які мріють про акторське майбутнє. Проте, прийшли почути Ірму не тільки вони.



– Майстер-класи ви проводите не перший раз, розкажіть в чому їх особливість? 

– Я роблю майстер-класи також в університетах, іноді в мене по 5 годин сидять студенти. Кажуть: “Ірма Григорівна прийшла, то можна сказать своїм друзям, що у нас не 2 пари, у нас 8 пар”. І пішли працювати поки не родиш, поки не знімиш. Для мене важливо вас “зарядить” та закачати, для мене головне, що це кінофестиваль. Треба, щоб ви зрозуміли як воно відрізняється, тому що театральний фестиваль зовсім інший. В кіно наші круті театральні актори грішать цією “театральщиною”. Якщо театр – це метафізична історія, метафорна, ти думаєш про подачу, то тут (прим. авт. – в кіно) ти розчиняєшся, адже ця деталізація дуже важлива, в кіно не можна існувати, як в театрі, – ніколи, бо в театрі – це мікросенс.

– Французький кінематограф вистрелив, коли була запроваджена державна програма підтримки, що треба зробити щоб наш кінематограф розвивався? 

– По-перше, не закінчувати той процес, який ми почали 5 років тому, потрібна освітня програма, нам потрібні сценаристи, нам потрібні режисери. Не уникати фінансування короткометражок, не уникати студентських дебютів, робити лабораторії, посилати з державних коштів на стажування, на відвідування фестивалів, де у студентів була б така можливість бачити щось. Велика освітня робота. І підтримати тих, хто привозить вже великі здобутки.

– Яка специфіка роботи на телебаченні, в чому відмінність від кіно, адже ви працювали над сіткомом “Леся+Рома”? 

– Ви постійно в кадрі, повинні давати глядачу почуття «щось є в кадрі, ще щось за вами» постійно. В серіалах нема стандартів зараз, це індустрія, раз-раз-раз, але телебачення дає досвід, самодисципліну, вимоги жорсткого графіку, тому там багато плюсів, ви постійно перед камерою, швидко адаптуєтесь, це такий тренажер.



Фрагмент сіткому “Леся+Рома” 

– Як ви обираєте для себе ролі, чи є якась специфіка ваших ролей?  

– Я не люблю позбавляти себе життя, я не претендую на сексуальних героїнь, і ніколи не претендувала, якщо вони мені давали, то я себе доводила до тої потрібної форми, виходила, одробляла і поверталась до нормального життя. Я добре граю сильні ролі, мені Господь дав такі характери складні в кіно. Оптимізм, інтелект, почуття гумору (що значить інтелект в тебе єсть). “Скажите, как вы шутите, я скажу, что вы читаете” або “Она открыла рот и испортила купальник”. “От етого” надо бояться.



Фрагмент майстер-класу на Kharkiv Meet Docs 

– Що вам подобається у Харкові? 

– Є у вас такий міст-стрілець, який тримає козака і показує йому дорогу на Росію, на Московському проспекті. І там круто подивитись на фізику їх тіла. Суд, де старіші процеси відбувались, як то кажуть, «расстрелять всех собак!». Я люблю ваш театр Шевченка, сподіваюсь підлогу зробили вам там (сміється), адже там була яма, я так раз і ногу підвернула, і кажу: “лавочки поробили, а підлогу зробити не зробили!”. І увесь Харків аплодував. По центру полюбляю походить. Артем Полежако, ваш поет, його увесь Київ читає, це такий новий поет, почитайте. От дуже його люблю, геній нашого часу.

– Які фільми ви порадите глядачам? 

– Не пропускати короткі метри і документальні фільми. Це «Донбас», це «Дике поле» – Харківська стрічка. І у вас є Жадан, ви повинні підтримати Жадана, це ваше все, ваша Європа вже тут. «Додому», я ще не дивилася, але чула шум, і на Каннах був цей фільм і в Одесі. «Атлантида» Васяновича, «Плем’я» , «Дерева» , і ті фільми, які є на фестивалях, їх треба дивитися в першу чергу, особливо, якщо це світові фестивалі, бо туди обирають світові єксперти, і це значить, що вони щось побачили в українських фільмах. Це «Кіборги», укріплення нашої міфології сучасної, адже всі люди, які зараз на Донбасі, вони вже наші епічні герої. «Міф про Сліпака», «Добровольці Божої чоти», «Будинок слова», «Захар Беркут», «Довгуш». Я не пропускаю навіть фільми масмаркету, які як жуйка, всовують нашому глядачу, який і так має смакову катастрофу. Навіть фільми-дозвілля потрібно робити класно і дуже креативно.

 

Джерело: 0342.ua