Франківець розповів про перемогу в екстремальній гонці в Дністровському каньйоні

Франківець розповів про перемогу в екстремальній гонці в Дністровському каньйоні
Dnister Challenge Race — мультиспортивні змагання, що поєднують ВЕСЛУ­ВАННЯ, БІГ, ПЛАВАННЯ та ПЕРЕГОНИ на ВЕЛОСИПЕДАХ.  Завзяті шанувальники активного відпочинку мірялися силою й витри­валістю в одному з найкрасивіших куточків України — Дністровському кань­йоні. Перемогу у змаганнях в класі “бізон” здобув Ярослав Волощук Yaroslav Voloshchuk, який і поділився враженнями від змагання:  Переміг в Dnister Challenge RACE 2019, клас Бізон. Однозначно гонка року, адже так високо ще не піднімався, причому з останнього місця, тішуся як мала дитина. Неодноразово наголошував, що маю неабиякий потяг до мультигонок, тому ці всі тріатлони з цієї опери) Dnister challenge race вже ганяв в 2016 році, залишившись під крутими враженнями. Чотири етапи – веслування, біг, плавання та вело. Орги рік згодом додали новий клас Бізон, трохи більша дистанція, а основну назвали Класика. Ну айронмену тільки в Бізони )) Значить що то є – веслування на каяках – 21 км, трейл Дністровським каньйоном 12 км, плавання 1км та вело 30 км із безліччю пагорбів та ізюминка маршруту – Козацький брід біля Раковецького замку. Учасники в класі Бізон обмежені кількістю каяків на відміну від Класики, де стартуючі пливуть трійками в каное. Старти Бізон та Класика розділили на суботу та неділю, що досить зручно, дуже крута організація як для 15 стартуючих в суботу, багато КП та волонтерів на ключових розвилках. В кемп зарулив вранці суботи, найстрій бойовий, атмосфера запальна, ноги чешуться бій, хоча мали чесатись руки))) 12.00 стартуєм, план на воду не відпускати лідерів з поля зору, який танув з перших сто метрів))) На каяк сів вперше, досвіду веслування перед тим не мав. Мене зразу понесло вліво, причому так круто, що не міг навіть вирівняти човен. Пливу останній, ніби гребу, ніби вже якби правильно, а швидкості немає і постійно заносить вліво. Холер. Звісно, аматорські змагання не про перемогу, але дітько останнім бути геть злить, хоча би в середній пачці сидіти. Картаю себе за те, що не приїхав і не потренував каяк. На 4 км добрав учасника і вже мені легше стало)) Але заносить всеодно, місцями зустрічний вітер так лупить, що складається враження ніби стоїш на місці. На 10 км зіткнулись з великим плесом, вітер так наганяв хвилі, ніби дністровське море, відосик має бути прикольний) На 11 км добираю ще одного учасника і вже веселіше стає. Думаю, якщо по одному їх обійти і виграти гонку, оце б круто було. Але то щось з жанру фентезі. Дві з гаком години з каяком наодинці, які тільки думки не приходять.  Після 10 км на диво перестало заносити вліво, тішуся, вдається тримати курс прямим. Попереду в метрах 400 пачка з шести учасників, але ніяк не вдається хоч на трішки їх догнати. Відчуваються мозолі, о красунчик, йшов би краще вчитися веслувати)) Кілометр 17 чую вже і геть кепсько стає, гребсти стає дедалі важче, тривожний дзвіночок, ну ще трохи страждань і все. На останньому км при повороті круто розвернуло і вперся в берег, поки відштовхувався веслом, замітив бігуна, великий розрив виходить. Більше нікого не наздогнав і причалив до фінішу етапу 13-м, середня швидкість 9 км/год. Адекватно встати з каяка завдання ще те, ноги затерпли й не рухаються, волочишся як робот і як ж тут бігти?) На КП ковток коли і погнали 12-м, доки хтось там довго вештався. Біговий етап вирішую гнати майже на всі гроші, десь так відсотків 90, подивимось хто як біжить. Перші 5км вздовж Дністра, кілометр за кілометром добираю одного бізона, іншого, ще хтось спереді маячить. Один за одним залишаються позаду, вибіг на гору, попереду п’ятий учасник, є ціль ще прискоритись. Вздовж якогось села як накивав п’ятами, це ж не тріатлон, де біг є останнім етапом і біжиться важко. На фініш етапу забіг четвертим. Файно є, поборемся за призове місце.  Поплили, дітько – Дністер мілкий, плавання то якесь підбігання з елементами гребків руками)) Трохи плили, трохи йшли, вийшов з води третім. Раз-два, сів на ровер і вже на першому підйомі обійшов лідера. А далі вєлік то моя сильна сторона, тож втримати позицію не склало великих затрат. Але постійно озираюсь)) Траса жестякова, безліч пагорбів, вверх-вниз, вже й надокучило, а їм й кінця і краю невидно. У Незвиську при підйомі від церкви зліз і пішов пішки, ну і градієнт, фух)) Далі ніяка трав’яниста дорога полем та спуск знову до асфальту, останній поворот на Раковець, десь там вкінці Дністер. Повз замок вниз до річки, ровер на плечі і вйо на інший берег.  Перейшов, дивлюсь наступний учасник зайшов у брід. Холер, наступають на п’яти, і як дав по педалях, так дим і нитка залишились. За кілька кілометрів фініш, з’являються вболівальники, щасливий фінішую першим. Неймовірні відчуття, ейфорія, ендорфіни, адреналін, все змішалось. Щастя є, вперше виграв гонку, в запеклій боротьбі і символічно в День фізичної культури та спорту. За складністю гонка нічим не поступається половинці айрона, плюс пропрацьовується чуть не кожен м’яз). Подяка Володимир Горон та Ture Komanda за такі івенти. Було дуже драйвово. Раджу всім наступного року брати участь!! Чекаю офіційних фото.   Джерело: 0342.ua