Невідомо хто вдарив по голові: після нападу під нічним клубом тернополянин вже другий рік вчиться наново говорити та ходити

Невідомо хто вдарив по голові: після нападу під нічним клубом тернополянин вже другий рік вчиться наново говорити та ходити
Ця історія життя не залишить байдужими тих, хто насправді розуміє всю суть шлюбної обіцянки. Два роки тому молодий, красивий, успішний хлопець опинився не в тому місці і не в той час, у ситуації, котра кардинально змінила його життя та всієї родини. Закрита черепно-мозкова травма, гематома, інсульт, кома, довге лікування, котре триває й досі. Зараз він заново вчиться ходити та говорити. Здавалося б, що це неймовірний жах, проте ця історія ще не закінчилась, адже просякнута великою силою вірного кохання та невмирущої віри, що все буде добре. Володимир та Олена – батьки Петра, хлопця, якого невдало «стукнули» під одним із нічних клубів Тернополя 23 червня 2017 року. Вони важко згадують про цей етап їхнього життя та не дуже вдаються у деталі, проте розповіли журналістам про невмирущу силу їхнього сина, його жагу до життя та прекрасну невістку Анастасію, яку сам Бог їм послав. Розповіли і про ставлення медичного персоналу, в деякій мірі некомпетентність, а з іншої сторони людське ставлення до чужої біди. Мама Олена болісно пригадує той час, проте не називає жодного прізвища, батьки нікого не звинувачують, адже розуміють, що вина тієї чи іншої людини не поверне здоров’я їхньому сину та втрачений час, пише Номер1. Народився та виріс Петро у Росії, мама родом із Красноярського краю. У дев’ятому класі переїхали на батьківщину батька, у Тернопіль. Тут він закінчував школу, вчився, працював, знаходив нових друзів. Познайомився з Настею, з котрою обмінялися обручками у липні 2015 року. Все було добре, молоді жили для себе, відпочивали, мріяли про діток, все було так, як пише книжка, як кажуть у народі. – Того вечора Петро пішов відпочити з друзями, ми не хвилювалися абсолютно, бо знали сина, в разі чого, він умів за себе постояти, хлопець був спортивної статури та завжди давав відсіч непроханим людям. Але цього разу була інша ситуація. Викликавши таксі, Петро ішов до машини, котра мала відвезти його додому. Сильний удар в обличчя збив його з ніг, потилицею хлопець вдарився об великий камінь, від чого знепритомнів. Скільки він був у «відключці», досі ніхто не знає, так само, як і ім’я нападника. Правоохоронні органи розвели руками, мовляв, щодня трапляються такі ситуації. До чуття Петра привели друзі, які відпочивали в той вечір з ним. На перший погляд, нічого страшного не сталося, він доїхав додому, щоправда, жалівся на сильні головні болі. Наступного дня приймав обезболюючі. У неділю сину стало зовсім погано, але до понеділка він мужньо витримав та вранці його повезли у травмпункт. Оглянувши та вислухавши всі скарги, лікарі прийшли до висновку, що варто почекати, поспостерігати за самопочуттям, якщо буде гірше, нудитиме або ж непритомнітиме, знову мав приїхати. Ми поїхали додому. Петро мужньо тримався, дуже боліла голова, але щоби жалітися, такого не було. Напевне, його сильний організм і нормальне самопочуття ввели в оману лікарів. Вони робили все можливе. Ми були в деякій мірі здивовані, тому що операцію відкладали довгий час.  Зрештою, час було втрачено. Зараз чоловік вчиться наново говорити та пересувається на інвалідному візку. Джерело: 0352.ua